СТОЮ НАД ЧОРНИМ МОРЕМ (радість Волощака від знищення родини Шептицьких та інших, одобрення збройного знищення сімей за класовою ознакою) - 1954 р.

 

СТОЮ НАД ЧОРНИМ МОРЕМ

Незгасні сяйва
З веж Кремля високих
Спливли на гори,
На сплетіння меж:

Прийшла свобода
В гуркоті гарматнім
З политих кров'ю
Тисячних доріг
З зірок промінням,
З теплим словом братнім,
Як довгожданна гостя
На поріг.

[...]

Пропали... щезли з гір
Шептицькі, гредлі..
Народ -
господарем прекрасних гір.»

Одеса, 1954 р.